Привіт! Влаштувала собі в блозі мінівідпустку не відпочинку ради, а через осінню хандру. Тиждень дощу надовго мене вибив із всіх графіків та прибив до теплого дивану. Такого безсилля і неробства у мене давно не було.
Передчуття закінчення літа вже давно мені навіювало смуток, а тут ще цілий тиждень сирість, і хмурість, і апатія, і ще щось мені не притаманне. Так буває, коли задумане не вдається ніяк, та ще й літо махає ручкою "па-па".
Я, з вашого дозволу, додам в блог трішки української. Та чого я питаю - додам та й годі, бо мені так треба.
Чим більше років радію початку сезону відпусток, тим сильніше сумую на прикінці його. Після 25 років думки про неминучу старість все частіше навідують мене. Тому кожне літо як останнє безумне і молоде, бо хто зна, як себе почуватиму в 32, і чи не соромно буде носити ці круті шортики. і чи подобатиме 30річній пані та улюблена маєчка.
Ось такі таракани наповзають в мою голову щоліта і гризуть, і не дають насолоджуватися життям.
Не хочу відпускати цих трьох братів - вони класні: іноді ніжні, іноді гарячі, як "грузинский парень", але їм для нас нічого не шкода, балують всім найкращим, дарують море емоцій - як їх не любити.
Це ж просто літо. Чергове літо.
Я сонцезалежна. Тепер сповідь Карпи мені близька не по стилю, а по настрою - наспівую.
Я літолюб. Це добре. Не дарма сонце мене зацілувало ще в дитинстві.
Я тепловибаглива. Мене можна не поливати, та гріти обов'язково.
А ще я таки з'ясувала, які квіти люблю понад усе. О, довго себе вводила в оману, що то волошки і маки.
Літо всіх вивело на чисту воду.
І хай кажуть, що соняхи виходять гарно лише у Ван Гога. У мене теж виходять, бо фотографую їх з любов'ю.
І якщо за безконтрольним потоком моїх думок ви загубили сенс цього посту - не біда. Бо пишучи про соняхи, я й сама забула, як погано мені було на початку цього послання. А зараз мені добре і тепло, отже не дарма я це все почала.
З чим у Вас пов'язане літо?
Яку пору року не любите відпускати Ви?
Щоб відволіктися від мого осіннього "Ох і Ах", пропоную почитати про мій новий досвід
В жизни всё нужно попробовать!? Тест-драйв программы накрутки лайков Boostfy.
Передчуття закінчення літа вже давно мені навіювало смуток, а тут ще цілий тиждень сирість, і хмурість, і апатія, і ще щось мені не притаманне. Так буває, коли задумане не вдається ніяк, та ще й літо махає ручкою "па-па".
Я, з вашого дозволу, додам в блог трішки української. Та чого я питаю - додам та й годі, бо мені так треба.
Чим більше років радію початку сезону відпусток, тим сильніше сумую на прикінці його. Після 25 років думки про неминучу старість все частіше навідують мене. Тому кожне літо як останнє безумне і молоде, бо хто зна, як себе почуватиму в 32, і чи не соромно буде носити ці круті шортики. і чи подобатиме 30річній пані та улюблена маєчка.
Ось такі таракани наповзають в мою голову щоліта і гризуть, і не дають насолоджуватися життям.
Не хочу відпускати цих трьох братів - вони класні: іноді ніжні, іноді гарячі, як "грузинский парень", але їм для нас нічого не шкода, балують всім найкращим, дарують море емоцій - як їх не любити.
Це ж просто літо. Чергове літо.
Я сонцезалежна. Тепер сповідь Карпи мені близька не по стилю, а по настрою - наспівую.
Я літолюб. Це добре. Не дарма сонце мене зацілувало ще в дитинстві.
Я тепловибаглива. Мене можна не поливати, та гріти обов'язково.
А ще я таки з'ясувала, які квіти люблю понад усе. О, довго себе вводила в оману, що то волошки і маки.
Літо всіх вивело на чисту воду.
І хай кажуть, що соняхи виходять гарно лише у Ван Гога. У мене теж виходять, бо фотографую їх з любов'ю.
І якщо за безконтрольним потоком моїх думок ви загубили сенс цього посту - не біда. Бо пишучи про соняхи, я й сама забула, як погано мені було на початку цього послання. А зараз мені добре і тепло, отже не дарма я це все почала.
З чим у Вас пов'язане літо?
Яку пору року не любите відпускати Ви?
Щоб відволіктися від мого осіннього "Ох і Ах", пропоную почитати про мій новий досвід
В жизни всё нужно попробовать!? Тест-драйв программы накрутки лайков Boostfy.
Комментарии
Отправить комментарий